Українські аграрії ризикують скоротити площі озимих культур більш ніж на 1 млн га через нестачу обігових коштів. Господарства вже потребують грошей на насіння, добрива та пальне для осінньої посівної, однак через проблеми з експортом не можуть повноцінно реалізувати врожай за прийнятними цінами і назбирати необхідні фінансові ресурси, передає «ПроАгро Груп».

На осінню посівну аграріям потрібно близько 200 млрд грн, а ще понад 300 млрд грн знадобиться навесні. Значну частину цих коштів господарства мали отримати від продажу цьогорічного врожаю. Водночас через обмеження роботи портів внутрішні ціни на зерно суттєво відстають від світових. За даними УКАБ, на початку вересня різниця становила $136 за тонну пшениці, $100 – ячменю та $67 – кукурудзи. Внутрішній ціновий орієнтир на пшеницю з початку липня до 10 вересня знизився на 35%.

Ситуацію ускладнює висока собівартість виробництва. Вирощування тонни пшениці господарствам обходиться приблизно у 7,5-9 тис. грн, тоді як продати її можна максимум за 6 тис. грн. В окремих випадках різниця між собівартістю та ціною реалізації сягає 4 тис. грн за тонну. За таких умов частина аграріїв змушена продавати зерно зі збитком, щоб звільнити складські потужності для врожаю пізніх культур і заплатити людям зарплати.

Уряд намагається компенсувати нестачу обігових коштів кредитуванням. За програмою «5-7-9%» ліміт для одного підприємства збільшили до 90 млн грн, а зерно можна використовувати як заставу за підвищеним коефіцієнтом. Від початку проблем із портами аграрії залучили 21 млрд грн кредитів, з яких 6,3 млрд грн – за цією програмою. Водночас цього недостатньо для покриття потреб навіть однієї посівної кампанії, а банки не завжди готові приймати зерно в заставу через ризик подальшого падіння його вартості. До того ж, навіть пільговий кредит прийдеться повертати, але грошей на це, якщо не вдасться продати вирощене зерно, не буде, то ж це не вирішення проблеми, а відкладання її на потім.

Раніше ми писали, що ситуація в агросекторі сьогодні значно складніша, ніж у 2022 році. Блокування морського експорту, падіння закупівельних цін, дорога логістика та дефіцит обігових коштів ставлять під загрозу проведення наступних посівних кампаній.

Джерело: «Економічна правда»