Ракетно-дронові атаки рф дедалі частіше зачіпають не лише промислові підприємства, а й логістичну інфраструктуру українського ритейлу, пише «ПроАгро Груп».
5 серпня були уражені одразу кілька розподільчих центрів Fozzy Group, що обслуговували «Сільпо», «Фору» та Thrash!, 20 серпня – ще один склад «Фори». Учора, 27 серпня, під удар потрапили розподільчі центри VARUS, NOVUS, знову склад «Фори», склади Roshen та виробника замороженої продукції Bakery Food.
Таким чином, за останні три тижні йдеться щонайменше про вісім уражених або знищених великих об’єктів торговельної та логістичної інфраструктури. А масштаб збитків полягає не лише у вартості самих будівель: на складах одночасно зберігалися величезні запаси продуктів, призначених для десятків і сотень супермаркетів.
Хто має платити за знищений товар?
Нова проблема вже вийшла за межі логістики. Як пише «Економічна правда», мережі АТБ, NOVUS, «Сільпо» та «Фора» пропонують постачальникам не виплачувати 50–100% вартості їх товарів, які були прийняті на склад, але згодом знищені російськими ударами.
Для торговельних мереж така позиція зрозуміла: якщо після кожного удару вони повністю компенсуватимуть постачальникам вартість знищених запасів, збитки для них можуть стати непідйомними. Проте перекласти їх на виробників також навряд чи вдасться. Для невеликих, локальних виробників це фактично означатиме вимивання обігових коштів, неможливість розплатитися з власними кредитами і врешті припинення виробництва. А власники великих ТМ як, скажімо, «Наша ряба» чи той же «Рошен», які мають альтернативні канали збуту, у тому числі й власні торгові мережі, до того ж мають і зовсім іншу економічну вагу, щоб так просто піддатися тиску ритейлу.
Найбільший ризик – порожні полиці
Якщо мережі наполягатимуть на нових умовах, виробники просто скорочуватимуть поставки або взагалі відмовляться від роботи з конкретною мережею, і це вже формує ризик дефіциту продуктів в супермаркетах. Але ще складнішою є ситуація з їх власними торговими марками, які становлять значну частину асортименту. Ця продукція виробляється на замовлення мереж і від початку належить їм, а отже ризик знищення готової партії тут перекласти фактично ні на кого. Мережі навряд чи будуть готові постійно нести ці збитки, тому скорочуватимуть запаси такої продукції або відмовлятися від частини асортименту.
Ще в більшій мірі подібний ризик існує щодо імпортних товарів. Імпортер або дистриб’ютор не братимуть на себе українські воєнні ризики за продукцію, яка вже передана ритейлерам – вони переорієнтують її на інші ринки. Якщо мережі спробують перекласти такі втрати на постачальників, наслідком може стати скорочення імпорту та звуження асортименту. Уже зараз торговельні мережі повідомляють про перебої з постачанням окремих категорій імпортних товарів після ударів по логістичних центрах.
Децентралізація складів коштуватиме дорого
Через воєнні ризики великій торгівлі доведеться перебудовувати саму модель логістики. Централізовані розподільчі центри економічно ефективні, але під час війни вони стають дуже привабливими цілями: один удар може одночасно позбавити мережу запасів для сотень магазинів.
Альтернативою є менші й більш розосереджені склади, частіші поставки та скорочення запасів в одному місці. Але така система дорожча: збільшуються витрати на транспортування, персонал, оренду та управління запасами. Ці витрати ритейл змушений буде закладати у ціни, бо більше перекласти їх нікуди.
Страхування може стати виходом
Найбільш логічним рішенням могло б стати страхування товарних запасів мереж від воєнних ризиків. Тоді після удару мережа отримає страхове відшкодування, постачальник – оплату за поставлений товар, а збиток не руйнуватиме відносини між двома сторонами.
Проблема лише у вартості такого страхування. За нинішнього рівня воєнних ризиків воно навряд чи буде дешевим. Якщо всю страхову премію включити у витрати ритейлу, вона зрештою потрапить у собівартість товарів і має буде оплачена споживачем. Масове страхування запасів усіх великих мереж може створити додатковий інфляційний тиск саме в той момент, коли продовольча інфляція й без того залишається чутливою темою.
Тому держава могла б розглянути механізм часткової або повної компенсації страхових премій за воєнними ризиками для критично важливої торговельної та логістичної інфраструктури. Подібна модель уже застосовувалася для морських перевезень: у 2023 році Україна разом із британськими партнерами створила механізм страхування суден від воєнних ризиків, що дозволило здешевити страхове покриття для перевізників.
Питання лише в тому, чи зможе воююча держава дозволити собі ще одну масштабну програму страхування. Адже бюджет фактично має вибирати, на що спрямовувати обмежені ресурси. Водночас альтернатива – перекласти воєнні збитки на виробників, імпортерів і торговельні мережі – може виявитися ще дорожчою: у вигляді розриву ланцюгів постачання, скорочення асортименту, дорожчих продуктів і додаткового стрибка споживчої інфляції.
Тому питання страхування запасів ритейлу поступово може перетворитися з корпоративної проблеми супермаркетів на питання економічної безпеки країни. Якщо держава хоче зберегти стабільне постачання продовольства та широкий асортимент товарів, частину воєнного ризику, ймовірно, доведеться брати на себе – так само, як це свого часу було зроблено для судноплавства.
