На тлі значних перехідних залишків зерна, які за прогнозами сягнуть 11,4 млн тонн, багато агропідприємств змушені переходити в режим тривалого зберігання з низькою оборотністю. У таких умовах металеві силоси, які чудово працюють при швидкій ротації, стають джерелом серйозних ризиків, пише

Як зберегти якість зерна та уникнути проблем із конструкціями, пояснює Роман Штельмах, директор департаменту клієнтського сервісу KMZ Industries.

Чому тривале зберігання — це ризик

Металевий силос за своєю природою не призначений для тривалого зберігання без додаткового контролю.

«Зберігання зерна в металевому силосі за визначенням не може бути довготривалим без ризику втрати якості, – наголошує Роман Штельмах. – Метал має значно вищу теплопровідність порівняно з бетоном чи деревом. Стінки силосу швидко нагріваються на сонці, створюючи відчутний градієнт температури всередині зернової маси. Як тільки різниця між температурою повітря та зерна перевищує 5 °С, формуються умови для створення конденсату. Конденсація настає, коли поверхня охолоджується нижче точки роси навколишнього повітря. Саме це явище стає головною причиною більшості подальших проблем».

Згідно з Інструкцією №9-7-88, гранично допустимі строки зберігання зерна в металевих силосах суттєво залежать від вологості продукту та регіону.

Наприклад:

Вологість зерна	Регіон	Пшениця	Ячмінь	Кукурудза
до 13% включно	Південні області України	до 12 місяців	до 6 місяців	до 6 місяців
до 13% включно	Інші регіони України	до 24 місяців	до 12 місяців	до 8 місяців
13–14%	Усі регіони	до 3 місяців	до 3 місяців	до 3 місяців

Що формує умови небезпеки?

Під час тривалого зберігання ризики накопичуються поступово, до цього  призводить:

• змішування нових партій зі старими залишками гіршої якості;
• неякісне зневоднення зерна;
• накопичення пилу, битого зерна та дрібної фракції;
• псування шкідниками, ураження грибами, пліснявою.

Все це відбувається на тлі природної залежності від зовнішніх кліматичних умов. За несприятливих умов зайва  волога накопичуються в силосі, що створює умови для  розвитку шкідники і/або плісняви, як  наслідок  підвищення температури  зернової маси – самозігрівання.

Як вчасно помітити проблему

Один із ключових факторів – швидка реакція. Експерт рекомендує звертати увагу на такі тривожні ознаки: підвищення температури в окремих зонах або по всій висоті силосу, затхлий чи «прілий» запах, поява конденсату на даху та стінах, утворення кірки або злежаного верхнього шару, видиму плісняву, цвіль чи комах, а також нерівномірне сходження зерна під час вивантаження.

Реагувати потрібно відразу за принципом «найгіршої ділянки» – не чекати, поки ситуація вирішиться сама.

Вільна волога – головний ворог

Перепад температур призводить до переміщення вільної вологи до холодніших зон силосу, конденсації. Для зерна це створення умов погіршення якості або його псування. Поверхневе зволоження шару, сприяє розвитку цвілі й шкідникам, злипанню зерна  в брили, як наслідок самозігріванню, утворенню локальних «гарячих точок». Для самого силосу можуть бути наслідки не менш серйозні: корозія даху, панелей і болтових з’єднань. Злежування зерна спричиняє нерівномірні навантаження на конструкцію, зависання продукту – динамічні перевантаження під час розвантаження, а також пошкодження систем аерації та термометрії.

Практичні рекомендації для персоналу

Щоб мінімізувати ризики, Роман Штельмах радить чітко дотримуватися регламенту. Температуру в силосах потрібно контролювати мінімум два-чотири рази на тиждень. Необхідно регулярно проводити візуальний огляд даху та верхнього шару зерна, перевіряти наявність конденсату. При появі будь-якого підозрілого запаху, перегріву чи кірки діяти треба негайно.

Аерацію та вентиляцію рекомендується проводити виключно вночі або рано вранці, коли зовнішнє повітря має нижчу температуру та вологість. За умов росту температури  – переміщати  зерно в інший – вільний силос, не  здійснювати  рециркуляцію в той самий силос.

У «літньому режимі» аналізуючи ризики, рівноважність вологи, щоб довше підтримувати прохолодну температуру. вхід вентилятора варто герметизувати, щоб запобігти природному потраплянню теплого повітря в силос. Першими слід відвантажувати силоси з меншою кількістю зерна.

Технологічні прийоми, що допомагають зберегти якість

Експерт наголошує на важливості мінімізувати кількість переміщень зерна. Якщо переміщення не уникнути, його потрібно виконувати з максимальною продуктивністю. Слід обмежувати використання зернометів і скребкових конвеєрів. У разі їх застосування металеві скребки краще замінити на м’які полімерні зі стрічки, а швидкість знизити до 0,2–0,4 м/с.

Висоту вільного падіння зерна бажано зменшити до 1,5 метра, а в місцях можливих ударів встановлювати гасники швидкості та пом’якшувальні прокладки. Оптимальний кут нахилу самопливів для сухого зерна становить 30–35°. Не допускати зворотного висипу зерна в норіях. Завантаження за ходом стрічки з пониженням  швидкості до  1,0 м/с зменшує травмування зерна.

Перед кожним новим завантаженням силос необхідно повністю очистити від старих залишків, особливо в аераційних каналах, під дахом і в транспортних вузлах. Після завантаження варто відібрати та видалити пошкоджене зерно й домішки, що накопичилися по осі завантаження. Аерацію запускають лише за сприятливих погодних умов. Особливо уважний контроль температури, запаху та стану верхнього шару потрібен у перші три-п’ять днів після заповнення силосу.

«Найкраща профілактика – це дисципліна та системність, – підсумовує Роман Штельмах. – Правило персоналу: очистити, засипати, вирівняти, охолодити, моніторити. Якщо ви бачите перші ознаки ризику – реагуйте відразу. Чекати, поки «само якось буде» в умовах великих перехідних залишків – прямий шлях до втрат якості зерна та дорогого ремонту силосу».

Читайте також: Модернізація та відновлення елеватора: як інвестувати в ефективність, а не в «залізо»